Місцеве самоврядування нагадує мотоцикл

Роздуми депутата

Моя безпосередня участь у місцевому самоврядуванні розпочалась у 2020 році, коли мене вперше обрали депутатом Вінницької обласної ради. Тоді я порівняв стан місцевого самоврядування з «не дуже справним мотоциклом», який їде нерівною дорогою і в якому часто змінюються водії. Я казав тоді, що іноді люди не мають прав відповідної категорії, тому спочатку треба навчатись, а потім сідати за кермо…

За два роки у долі нещасного «мотоцикла» багато що змінилося. Не зупинила його навіть війна. У деяких громадах все одно відбуваються зміни, хоча вони під постійними обстрілами (і в переносному, і, на жаль, у прямому значенні), об’їжджають міни та створюють «Пункти незламності».

Звісно, 24 лютого наше життя змінилося. З’явилися нові виклики та пріоритети, які спровокувала війна. Ні, я не розчарувався у діях та можливостях органів місцевого самоврядування і, тим більше, не опустив руки. Важливі рішення приймались швидко та відповідально. Просто з приходом війни планування шляху деяких громад «обнулилось». За два роки в облраді було багато роботи, а в громадах багато «сенсацій», але мало соціально-економічної реалізації.

Якщо аналізувати, чим займаються органи місцевого самоврядування у ці важкі для країни дні, то часом складається враження, що деякі або намагаються уникнути своїх конституційних обов’язків, або вигадують собі заняття. Коли все завмерло, проєктів реалізованих немає, бюджети не виконуються, оплати за рахунками «завмирають», проблема з електроенергією, а до можливого «блекауту» подекуди не підготовлена критична інфраструктура, не придбано генератори. Освіта вже майже 3-й рік на дистанційному, скоро випуск у 4-му класі, а більшість ще між собою не познайомились. Чому так? Питання двояке. Десь наче створені комфортні умови, є генератори, наявні укриття, але батьки чомусь не хочуть відпускати дітей до школи. А там, де цього всього немає – навпаки, батьки хочуть, а вчителі ні.

З появою нових територіальних громад, зі збільшенням надходжень до місцевих бюджетів у нас, образно кажучи, створено новий «мотоциклет» – розроблена первинна конструкція системи місцевого самоврядування. Але війна внесла свої корективи. Чи буде він вдосконалений? Так, звісно. Вже є гарні показники. Його треба поліпшувати, нарощувати потенціал, втілювати інновації – ретельно, з урахуванням національних, економічних, географічних та інших особливостей.

За два роки роботи в обласній раді я визначив для себе, що розвиток місцевого самоврядування – вкрай необхідний та важливий. Інша справа – чи це можливо в умовах війни? З гарною командою все можливо. Я впевнений, що виклики, які зараз переживає наша країна, ми подолаємо і станемо сильними, мудрими та згуртованими. Можливо, буде потрібно щось переосмислити та перезавантажити, замінити чимало «деталей мотоцикла» – застарілих принципів, зокрема планувань та завдань кожної громади.

Для самоврядування це величезні виклики. Але всі органи влади, бізнес, волонтери працюють цілодобово на Перемогу, в єдності та згуртованості! Ми обов’язково все відремонтуємо та підберемо кваліфікованих водіїв. Одразу, як тільки настане наша Перемога!

Ще до війни ми стикалися з перешкодами на шляху та долали їх. Скажімо, дві громади раніше належали до одного району, і одна казала іншій: «Сідай до нас, поїдемо разом». Тобто, певний заклад міг працювати в одній громаді, сусідня громада платила б їй субвенцію за надання послуг жителям обох громад. Та не скрізь вдавалося дійти згоди.

Або інші приклади «вибоїн» на шляху місцевого самоврядування. Був навчальний заклад, після об’єднання громад вивчили купу паперів і виявили, що правовстановлюючі документи на нього відсутні. Тобто, заклад наче є, але формально його «нема». Логічне питання: як же виділялись кошти? Як навчались діти? Отже, керівники були некомпетентні й не розуміли, куди рухатись і на чому.  Ще одне село: після реорганізації почали перевіряти майно і виявили, що на останній сесії сільради все воно було списане, крім будівлі дитсадка. Там уже навіть сільради не було, фермер безкоштовно надавав приміщення. Село «сіло на спільний мотоцикл» з великими боргами, хоча могло зі своїм внеском – приміщеннями, на яких у них не було документів. Розрулили, владнали… Добре, що фахівці нашої селищної ради ретельно та професійно працюють з документами.

І «мотоцикл» їде далі, виконуючи певні заздалегідь заплановані дії. В першу чергу, ретельно везе в майбутнє освітню галузь. Наприклад, ми у Крижопільській громаді впровадили всі вимоги НУШ, діють електронний журнал та електронний щоденник, в одному зі шкільних автобусів уже працює в тестовому режимі камера, і він рухається чітко за графіком. Будемо й надалі працювати над цим.

У більшості навчальних закладів громади є укриття, тому переважає очна форма навчання.

Наступні здобутки на шляху: оцифрували повністю всі землі громади за межами населених пунктів, зробили капремонт вул. Гаврилюка, зараз у співпраці зі спонсорами, з фермерами продовжуються такі ремонти, також зі Службою автомобільних доріг ідемо назустріч одне одному. Запланували на цей рік добудувати кілька дитячих майданчиків, водогін. Не відмовились від цього, добудовуємо і каналізацію – ту, яку розпочато ще у 1986 р. Щоправда, мало бути співфінансування з обласного бюджету, але цього року мусимо більше вкладати коштів з бюджету громади. Віримо, що наступного року все ж буде співфінансування з області.

Працюємо з військовими і вимушено переміщеними особами, допомагаємо їм – це в пріоритеті. Активно контактуємо з родинами військовослужбовців, та й з кожним жителем громади.

Повністю готовий брендбук громади – своєрідна правова інструкція використання бренду громади. На наступній сесії планується його ухвалення.

Рухаючись вперед, турбуємось і про здоров’я. Крижопільська окружна лікарня має кисневу систему та інше необхідне обладнання. Забезпечення закладу щороку поліпшуємо. Так, нещодавно у співпраці з благодійними фондами придбали 30 ліжок для лікарні, ще два ліжка передали для інваліда та для важко пораненого військового.

Критична інфраструктура працює, громада забезпечена генераторами. Є готовність надавати воду 24 години на добу навіть при вимкненні електроенергії. Зауважу, що за годину генератор використовує 60 л дизельного пального на подачу води, і ще 40 л на водовідведення. Також активно співпрацюємо з місцевими енергетиками – узгоджуємо графіки вимкнення, щоб подавати воду, коли зручно жителям.

Облаштовано 5 «Пунктів незламності», на сайті громади і в мене на сторінці є контакти та розклад їх роботи. Також хочемо домовитися з мобільним оператором, щоб коли вимикають світло, не зникав інтернет. Адже є студенти, які навчаються дистанційно, і в декого нема ніякого інтернету, крім мобільного. Можливо, зможемо використовувати для цього генератор. Це теж додаткові кошти і зусилля.

Здавалось би, на такому важкому шляху не до свят. Цього року не планували ставити ялинку, але на прохання батьків-військових буде невеличке свято для дітей. Батьки перебувають на фронті, і треба зробити, щоб у дітей було свято, щоб вони були щасливі й забули слово «війна».

Також хочу відзначити хорошу роботу КП «Крижопільблагоустрій» – інфраструктура працює злагоджено, послуги надаються на належному рівні. Зокрема, підприємство вчасно закуповує посипні матеріали (відсів, сіль), і ми повністю готові до будь-яких погодних умов, аби рухатися вперед, долаючи всі перешкоди.

Юрій ВАСИЛИШЕН,

депутат Вінницької обласної ради,

Крижопільська ТГ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені