Досліджувала – впродовж усіх років, описує – вже два десятиліття

Краєзнавчиня Ольга Григорівна Рудник з села Паріївка Іллінецького району Вінницької області вже 20 років відома завдяки своїм публікаціям у пресі, зокрема, у нашій «Вінниччині». По закінченні в 1984-ому історичного факультету Чернівецького держуніверситету вона до 2011-го працювала вчителькою історії, суспільствознавства, права сіл Горішні Шерівці на Буковині та в школах Іллінеччини (cела Паріївка, Бабин, м. Іллінці), очільницею краєзнавчого гуртка при Іллінецькому районному будинку школярів та юнацтва. З 2004 року керує дитячою козацькою організацією при Паріївській ЗОШ І-ІІ ступенів, яка входить до складу обласного об’єднання «Молода Подільська січ». Кількома роками пізніше на громадських засадах очолила музей історії Бабинського цукрового заводу. Впродовж п’яти термінів обиралася депутатом Паріївської сільської ради. Двадцять років – активістка «десятки» церковної громади храму Архистратига Михаїла ПЦУ с. Паріївка. З 2016 року – голова сільської ветеранської організації.

Проживаючи в невеликому селі та працюючи в школі, молода жінка – фахова історичка, перевела дитяче захоплення історією та археологією у пошуково-краєзнавчі дослідження та поповнила ряди місцевих краєзнавців. У 2004-2007 роках вона працювала в районних комісіях з укладення Словника пам’яток історії та культури України, Вінницька область, Книги пам’яті України «Переможці», Книги пам’яті жертв Голодомору 1932-33 років. Ця дослідницька робота з використанням архівних джерел, матеріалів усної історії, тематичних видань, світлин родинних альбомів та місцевих викопних знахідок, що потрапили у приватні колекції,  стала джерелом для майбутніх видань краєзнавчині.

У 2007 році вона видала яскраво ілюстрований альбом-посібник для школярів «Іллінеччина: сторінки історії та культури». Його продовженням став альбом «Подорожуємо Вінниччиною: Іллінецький район», де авторка на основі роботи в краєзнавчому гуртку помістила розроблені нею й апробовані туристичні маршрути з авторськими світлинами найцікавіших об’єктів району. З 2013 року вони витримали кілька видань. Заплативши авторським правом за видання першого альбому, дослідниця вимушено освоїла премудрості роботи з цифровим фотоапаратом, обробіток та реставрацію світлин у  фотошопі та сама займається версткою книг.

У 2008 році краєзнавчиня стала співавторкою оригінальних гербів міста Іллінці та Іллінецького району.  Відмова  редактора районної газети друкувати місцеві матеріали з історії українського визвольного руху привели авторку до видання у 2011-ому дебютної книги «Надсобський край: маловідомі сторінки історії». У роботі, що отримала кілька видань, вперше глибоко досліджено націоналістичне підпілля в Іллінецькому, Дашівському, Гайсинському районах, розшифровано прізвища, що їх згадує у 1970-х керівник ОУН Вінницької області 1943 року Є.Алетіяно-Попівський, висвітлено розправу працівників іллінецького НКВС через скидання в криницю  бійців загону УПА. Нею розпочинається і ювілейний цьогорічний збірник  Всеукраїнської краєзнавчої конференції, приуроченої 80-річчю утворення УПА: «Україна – дорожча за життя: відповідь нескореного народу», редактор С.Гальчак. Після розпалення росією військового конфлікту на Донбасі книгою користуються українські офіцери для виховної роботи з новобранцями ЗСУ.

Краєзнавчі нариси про села Тягун і Володимирівку 2014 року започаткували серію робіт «Історія малої батьківщини». Потім були «Села Синарна і Стрижаків Оратівського району» (2016 р.), «Іллінецький цукровий завод. 1875-2018» (2018), «Села над річкою Скибою та їх сусіди: Кошлани, Дібровинці, Яблуновиця, Скибин, Жадани, Сорока, Кантелина» (2020).

Фундаментальне дослідження «Надсобський край: Іллінецький район» є її реакцією на спроби окремих авторів продовжувати описувати нашу українську історію за радянськими лекалами і вирізняється багатством цікавого фактажу, копанням у глибину віків і не «сухим» викладом. Кожне село Іллінецької та Дашівської територіальних громад, аж до далекої Олексіївки, де на час написання мешкало лише кілька чоловік, отримало цікаву розповідь, в якій багато що опубліковано вперше. Книга вийшла з прізвищем дослідниці у 2019, 2021 роках. У ній близько чотирьохсот сторінок, але з власного досвіду знаю, що відірватись від них читачеві важко.

Яскраве видання багато ілюстроване авторськими та колекційними світлинами, місцевими картами різних епох, що робить його цікавим усім не байдужим до малої батьківщини, спонукає придбати книгу собі, друзям чи онукам в подарунок. Тому не лише жителі колишнього Іллінецького району роблять це, а й з сусідніх Гайсинського, Липовецького, Немирівського та Оратівського, бо зі зрозумілих причин частина досліджень вклинюється і на сусідні території.

А хто передплатив газету «Вінниччина», на того очікують нові зустрічі на її сторінках з Ольгою Григорівною, яка належить до наших найсумлінніших авторів.

Василь ГРОМОВИЙ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені