Волонтерять наввипередки

З початку повномасштабної війни навчальні заклади по Україні стали надійним форпостом безпеки для сотень і тисяч сімей, які змушені були враз усе покинути і рятуватися від окупантських ракет, щоб зберегти найцінніше – життя. Ситковецький ліцей Райгородської громади з перших днів війни почав надавати прихисток усім постраждалим від збройної агресії. Нашвидкуруч переобладнали заклад під транзитний гуртожиток, де люди мали можливість переночувати, перепочити, поїсти і просто прийти до тями від пережитого стресу. Хтось тримав курс та Захід України, а хтось – складав маршрут на тимчасову чи постійну еміграцію.

Олександр Маринич, вчитель історї та директор Ситковецького ліцею, розповів про роботу навчального закладу під час війни, допомогу військовим, внутрішньо переміщеним особам, про вчительський патріотизм і відданість справі.

– Найпершу свою допомогу ми зосередили довкола забезпечення бійців з нашої громади продуктами харчування. Навесні, щоб допомогти нашій 59 гайсинській бригаді та придбати для них найнеобхідніші на той час речі – провели благодійний ярмарок. У волонтерській роботі ведеться постійна співпраця зі старостою Миколою Мельниченком та головою громади Віктором Михайленком.

Далі почали приймати на базі ліцею  вимушених переселенців, надавали їм місце для сну, годували, морально підтримували. Місцеві зносили до нас постільну білизну, ковдри, подушки, їжу. Люди приїздили до нас із Києва, Маріуполя та інших східних областей,  – пригадує події цієї весни Олександр Іванович. – Деякі з них вирішили не залишати Вінницьку область. У Ситківцях на постійне проживання зосталися близько восьми десятків осіб, а в Райгородській громаді всі пів тисячі. Хтось із ВПО отримав у нас в селі житло у тимчасове користування, а хтось – самостійно придбав хату і тим самим поповнив нашу ситковецьку громаду. У ліцеї для нових російськомовних земляків наші вчителі проводять безкоштовні уроки з української мови. Людей на них приходило небагато, але ми всім раді допомогти підтягнути їхні знання і розмовні навички в спілкуванні рідною солов’їною. 

Весь цей час ріжемо свині і виготовляємо консерви, варимо вареники, робимо голубці, печемо пиріжки та млинці й передаємо на фронт та лікувальні установи. Цього року засадили шкільні городи картоплею – зараз передаємо її українцям зі звільнених територій. Виготовляємо окопні свічки, плетемо маскувальні сітки. Крім того, закуповували генератори, автомобілі, тепловізори – це була адресна допомога нашим військовим, до якої залучалися місцеві фермери, бізнесмени та меценати навіть з-за кордону.

Третім етапом допомоги від Ситковецького ліцею стала підтримка поранених бійців, які проходять лікування та відновлення в немирівській лікарні. Спершу підтримка задовольняла першочергові потреби хлопців, а згодом охопила їхнє дозвілля і духовний розвиток.

– Педагоги організатори з нашого навчального закладу впритул займаються цим питанням. Керівник нашого волонтерського штабу Ірина Назаренко та педагоги-організатори Жанна Флакей та Яна Одзелюк постійно їздять до лікарні та виявляють запити військових, дізнаються, чого і в якій кількості вони потребують, а потім вже всі разом роздумуємо, як нам то все їм придбати. Вже купували теплий одяг, постійно завозимо продукти харчування та молоко, передавали українські книги для читання, настільні ігри тощо. Дівчата з нашої громади в’яжуть для хлопців теплі носки. Їх у нас в ліцеї плетуть всі, хто вміє: вчителі, кухарі, прибиральниці й прості ситківчанки. Маємо навіть рекорд: 15 пар носків від однієї господині.

Згодом ми організували і створили «Солдатську молочарню» і  щотижня возимо до лікарні 50-70 л молока для покращення здоров’я наших захисників. По середах машина з каністрами їде в певне село в нашій громаді (ми встановили чергування за графіком), а вже звідти забирає молоко та везе його на лікарняну кухню. Приємно спостерігати, як наші люди не чекають своєї черги, а завчасно телефонують і пропонують забрати у них молоко – це схоже на волонтерство наввипередки. Кожен хоче чимось допомогти і не чекає для цього окремого запрошення. Також ми тісно співпрацюємо з волонтерськими групами з суміжних громад. Часто навідуємося до немирівської «Солдатської куховарні», завозимо їм овочі для приготування сухих супових наборів. Закрутки та інші готові для вживання продукти ми відвозимо до санаторію «Авангард», де також лікуються чи проходять реабілітацію наші бійці, – розповідає директор ліцею.

Нещодавно з ініціативи Ситковецького ліцею провели черговий благодійний концерт-ярмарок, за який вдалося виручити понад 40 тис. грн. Навмисно провели його в базарний день, аби збільшити кількість відвідувачів та благодійні збори. Батьки школярів ґрунтовно підійшли до організації заходу: напекли смаколиків, варили рибну юшку, грілися гарячими напоями та дивилися виступи місцевих талантів. Діти виплітали для ярмарку патріотичні браслетики з бісеру та  тканини, виготовляли та продавали поробки. Колишній випускник школи, моряк Олег Козачук після ярмарку зателефонував Олександру Мариничу та запропонував свою допомогу. Яке ж було здивування, коли після розмови пан Олег перерахував на благодійні потреби чималу суму – 40 тис. грн.

– Влітку нам вдалося провести «Перший безпековий семінар» для дітей та дорослих. Для цього залучили волонтерів із Бара (колишніх військовослужбовців), наших педагогів, старшокласників разом з батьками та виїхали з ними на берег Бугу для цікавого навчання та змістовного дозвілля. Дітям розповідали, як поводитися зі зброєю, навчали стрільбі, початковій військовій підготовці, мінній безпеці та спортивно загартовували (скелелазіння, спортивне орієнтування, перегони). Володимир Сандул, місцевий фермер, фінансово допоміг нам в організації семінару. За кошти, отримані від нього, ми придбали необхідний інвентар для виїзду та паливо для транспорту. Всі без винятку залишилися задоволеними участю в семінарі, і навіть ті, хто спершу сумнівався, в підсумку дякували за таку нагоду. На наступний рік плануємо провести другий табір на природі та залучити до нього більше учасників та розширити його програму. Тож плани у нас далекоглядні, але нині зосереджуємося на діях, які здатні пришвидшити нашу перемогу, – підсумував розмову пан Олександр.

                                                      Розмовляла Вікторія МЕЛЬНИК

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені