«Гранату я не бачив, а відчув її поглядом…», –

каже поліцейський-вибухотехнік Ігор Підлісний

То був один з багатьох випадків, коли його життя знову висіло  на волосині від смерті. Вона чатувала у сільській хаті Веселого на Харківщині. Це село стоїть за кілька кілометрів від русько-українського кордону, і тікаючи з нього, окупанти позалишали місцевим жителям чимало «подарунків». Один з них замаскували у свою обгорілу зимову куртку.

– Серед потрощених меблів і розкиданого одягу вона нічим особливим не виділялася – просто лежала, як ганчірка на порозі, – розповідає старший інспектор з особливих доручень вибухотехнічної служби Головного управління нацполіції у Вінницькій області підполковник поліції Ігор Підлісний. – Я тоді працював у тандемі з капітаном поліції Андрієм Васьком. Він йшов позад мене за кілька кроків і чекав, поки я переступлю через поріг. Гранату я не бачив, а відчув її поглядом. Інтуїція не підвела – вона знаходилася в  зведеному стані, і  найменший дотик до неї міг спричини вибух.

До подібних ворожих «сюрпризів» підполковнику Підлісному не звикати. З 2014 року він займається зачисткою території України від небезпечних предметів у складі зведених саперних підрозділів. Був у відрядженні на розмінуванні в Луганській, Київській та Харківській областях. «Всі, – каже, – вибухові предмети, з якими ми працюємо, несуть велику небезпеку, особливо касетні боєприпаси і «розумні» міни – деякі з них самостійно переходять в бойовий стан при наближенні до них за півтора-два метри. А щоб не нарватися на якісь особливі сюрпризні секрети ворога, призначені для ураження сапера, проводимо, якщо є така можливість, підрив на місці знахідки. Боляче про це говорити, але четверо моїх побратимів загинули і десятеро були поранені. Бувало, за тиждень роботи в Київській області здійснювали по кілька підривів – кожен об’ємом до двох тонн…».

Ігор Володимирович народився в Мурованих Курилівцях, там закінчив середню школу, за фахом військовий–інженер та має великий практичний досвід роботи з вибуховими пристроями. З саперською справою він знайомий ще з часу навчання у Кам’янець-Подільському військово-інженерному інституті. Служив у ЗСУ, а з 2004 року – в поліції.

– Моя нинішня служба хоч складна і небезпечна, але вона мені подобається. Я випробував себе у різних сферах діяльності правоохоронних органів – був дільничним, старшим оперуповноваженим по боротьбі з незаконним обігом наркотиків, старшим оперуповноваженим карного розшуку, але коли запропонували службу у вибухотехнічному підрозділі – не відмовився. Це моє, як кажуть, рідне, це мій найкращий вибір у житті. Тут моя друга сім’я, тут у мене надійні друзі. У нас без довіри і підтримки не може бути й хвилини життя. Кожен вихід на розмінування по-своєму різний, однакових ніколи не буває як і дрібниць у нас немає. Йдучи на виконання бойового завдання, я повинен бути впевненим у своєму напарнику на всі триста (!) відсотків, як і він у мені. Страх, звичайно, є, але ми сильніші за нього – комусь же треба цю роботу виконувати.

Підполковник Ігор Підлісний разом із колегами з-поміж перших поїхав на розмінування деокупованих міст Київської області та повертав безпеку і мирне життя жителям Бучі, Гостомеля, Бородянки, Макарова, Ірпеня. Вибухотехнік знешкоджував залишені ворогом небезпечні предмети й на території Чорнобиля.

Напередодні нового 2023 року вибухотехнік Ігор Підлісний отримав з рук Міністра внутрішніх справ України Дениса Монастирського одну з найвищих і престижних відомчих нагород в системі правоохоронних органів – вогнепальну зброю. З чим ми його і сердечно вітаємо та зичимо щасливих виходів і повернень з бойових завдань. Нехай доля буде ласкавою до вас, пане підполковнику!  

Віктор ЗЕЛЕНЮК

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені