«Хочеться всім допомогти…»

Віра Драч, перукарка з Немирова, разом з однодумцями з початку повномасштабної війни розгорнула в містечку потужну волонтерську діяльність для допомоги військовим, які нині боронять наші українські землі від російського агресора.

Волонтерка Віра родом із Криму, після анексії якого різко змінила своє ставлення до «братнього» народу, перейшла у спілкуванні виключно на українську мову та остаточно розставила для себе життєві пріоритети, де її Батьківщина та що для неї значить слово «патріотизм».

Пані Віра – багатодітна мати. Найменшій донечці нині трохи більше року, але це не заважає жінці працювати, волонтерити та гуртувати біля себе таких самих безвідмовних відчайдухів. А коли у донечки ріжуться перші зубчики і паралельно пишуться звіти з виконаної роботи (скільки машин з чим і куди відправили), то часу «на поспати» майже не залишається. У  такому скаженому ритмі жінка проживає вже не перший місяць.

З початку війни родина Драчів спакувала свої пожитки і з дня на день збиралася виїздити за кордон, рятуючи від війни своїх дітей. Втім, відвідини військових у шпиталі все змінили і перевернули плани на евакуацію в зворотний бік: залишатися і допомагати.

– Моє волонтерство розпочалося з дзвінка одного знайомого, який попросив мене навідати пораненого молодого хлопця, – почала свою історію немирівчанка. – Я придбала необхідні речі, ліки, продукти і прийшла до медичного закладу. Мене спочатку не пускали. Довелося піти на хитрощі й сказати, що я його родичка. Після того, як потрапила до палати, то вразилася від кількості військових пацієнтів. Захотілося всім їм допомогти і підтримати. Довелося знову йти на закупи, щоб кожному з поранених хлопців зробити приємно та смачно. Згодом я дізналася, що їх там значно більше, ніж одна палата, і вирішила звернутися за допомогою до своїх колег.

З того часу ми не знаємо спокою: постійно збираємо кошти на потреби наших військових. Лиш закриємо один збір, одразу відкриваємо два наступних. Всім хочеться допомогти, але я не олігарх, тож доводиться просити про допомогу усіх небайдужих. Розумію, що люди стомлюються донатити, ціни на все зростають, і ми б всі воліли відпочити від цього стресу, але не маємо права. А якби наші бійці сказали, що втомилися, і пішли собі геть з поля бою. Однак вони так не роблять, хоч знаходяться у смертельній небезпеці. Вони стоять до останнього, аби у нас з вами була своя країна та рідний дім, де ми можемо зібратися і відзначити  свята.

Дружний колектив державного навчального закладу «Немирівський професійний ліцей», в особі директора Миколи Попатенка, готують домашні страви для наших захисників, які їдуть на нульові позиції.

Діти з тимчасово переселених родин багато допомагають волонтерському руху в Немирові. Вони дуже сумують за своїми домівками і намагаються у свій спосіб пришвидшити завершення війни та перемогу в ній України. Діти готують різні смаколики, як-от енергетичні батончики, та пакують їх для подальшого транспортування в зони бойових дій.  Печиво,  булочки та іншу випічку продають. За виручені кошти вже придбали: буржуйки, берці та багато іншого.

– Нині ми працюємо як філія від волонтерської організації «Чорноморська Січ», яка була створена в Одесі. У Немирові я є керівником цієї громадської організації. Наша команда працює згуртовано і без перебоїв. Хтось допомагає вирощеною власноруч городиною, хтось перераховує кошти для закупівлі спорядження чи техніки для військових, хтось робить буржуйки для фронту. Учні місцевих шкіл малюють малюнки, виготовляють енергетичні перекуси та плетуть маскувальні сітки. Якщо наші діти не бояться, то і ми не маємо такого морального права. Як можна нам дорослим пасувати перед труднощами та тікати по закордонах. Волонтерські будні дуже насичені і виснажливі.  Буває, й руки опускаються… Думаю, що ось цей збір вже останній і треба дати собі хоч трохи перепочинок. Але знову дзвінки, знову прохання – відмовляти не можна, – зізнається пані Віра.

– Зараз маємо кілька нових запитів. На часі просять автомобіль «на нулі» для потреб військових, захисну маскувальну форму для зимового періоду (потрібно 10 комплектів). Крім того, дуже потрібна зимова резина для автомобілів на фронті та пальне для волонтерської поїздки до Бахмута. Тільки придбали генератор для заряджання електропристроїв і віддали його для потреб «нульових» позицій, а вже маємо нові прохання, які потребують значних фінансових вкладень. Так хочеться всім допомогти, але реально немає такої можливості, – розводить руками волонтерка.

– Щодня ми фасуємо понад 200 кг продуктових наборів та речей першої необхідності для військових і людей зі звільнених територій, які довгий час перебували під окупацією. Хочеться, щоб всі українці відчували, що вони не одинокі, що про них пам’ятають та дбають їхні ж земляки. Нехай не думають, що якщо у нас не бомблять і не стріляють, то ми не розуміємо їхній стан та переживання, і всі разом чекаємо на нашу Перемогу. Ми ж бо одна країна, один народ! – підсумувала розмову керівниця філії «Чорноморська Січ».

Якщо маєте можливість допомогти фінансово, то перераховуйте гроші В. І. Драч на карту 4149629353079221. Для детальної інформації звертайтеся за  телефоном: 0968960323.

Спілкувалася Вікторія МЕЛЬНИК

Світлини надані Вірою ДРАЧ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Передзвоніть мені