Леся Казимирова та її фіалки
– Щоб жити повноцінно й красиво, потрібні сонце, свобода і… маленька квітка.
Квіти – символ життя, вони, як і люди, народжуються й вмирають, але за своє коротке життя приносять безмежжя радості тільки від споглядання їх краси, ніжності, тендітності…
Можливо, хтось скаже, що квіти нині не на часі. Але час, як на мене, непідвладний над такою красою. Гадаю, мене зрозуміють поціновувачі цих прекрасних творінь природи. Це невід’ємне, це частинка моєї душі й серця. Коли заходиш до них у кімнату, забуваєш про все, час зупиняється – це заряд позитивної енергії. Так задумано природою, що квіти створюють красу, а люди мають творити добро і любов. Нехай і вам мої квіти принесуть красу та насолоду! Віримо в Перемогу! Дякуємо нашим захисникам! – так щиро й благоговійно розповідає про своє мало не професійне захоплення чарівними фіалками жителька села Митки Барської територіальної громади Леся Казимирова.
– Любов до квітів мені передалась від батька, у нас в оселі та біля дому завжди було багато цікавих і квітучих рослин. А може, в пам’ятку залишилась почута десь у юні роки красива легенда про походження фіалок. Кажуть, що жила колись в одному селі дівчина-сирота з неймовірно добрим серцем і довірливою душею. Одного разу завітав у це село приїжджий купець, молодий і красивий. Сподобалась йому дівчина з великими блакитними, як озеро, очима, чистою й наївною душею. Зачарував він серце юнки своїм красномовством, заворожив розповідями про чудові міста і країни. Та пообіцяв, що візьме її з собою, покаже світ… А сам раптово виїхав.
Довгими місяцями ходила сирота на околицю села – визирала коханого казкового гостя. Та все намарно. Серце дівчини ніяк не хотіло повірити, що добрий молодець просто обманув її, кинув напризволяще, погубив надію. Так і згасла в чеканні дівоча краса…
Одного разу пішла сирітка за село – і відтоді ніхто її не бачив. А коли люди вирушили на пошуки, то по всій околиці знайшли безліч скромних фіалок-братків, синіх, мов глибокі очі дівчини-сироти, сповнені туги і печалі…
Красива легенда, чи не так? А ще кажуть, що триколірні фіалки виникли з радісних сліз Адама, якому архангел Гавриїл приніс звістку про прощення Богом усіх його гріхів…
Кожна рослинка має свою красу та особливість, як і кожен із нас, тільки потрібно це розгледіти. Чому саме фіалочки стали у мене в пріоритеті у вирощуванні? Не можу відповісти однозначно, але знаю точно, що їх краса, їх енергетика зачаровує і затягує, як магніт. На підвіконні завжди росли декілька простеньких фіалочок (тепер їх називаю «промки»), але коли одного разу натрапила на тематичну групу в соцмережах і побачила, якими є сортові, колекційні фіалки (сенполії), то вже зупинитись не змогла. Тепер для мене це як частинка моєї душі і серця.
Сенполія дістала назву на честь свого першовідкривача – німця Вальтера Сен-Поля, а фіалкою її називають, бо квіточки були схожі із лісовою фіалкою (Viola). Але з того часу лісові скромниці мало чим схожі на сучасні сортові фіалки, яких у світі, до речі, виведено вже десятки тисяч сортів. Фіалки належать до родини геснерієвих.
Під свою барвисту колекцію пані Леся відвела цілу кімнату з північного боку будинку, оскільки сенполії хоч і полюбляють світло, та все ж уникають прямого сонячного проміння. Нині рукотворна клумба квітникарки, що займає два просторих стелажі зі штучним підсвічуванням та всі підвіконня, налічує близько 350 сортів колекційних фіалок, тобто виведених селекціонерами. У кожної зі своїх барвистих підопічних господарка знає «родовід», сортові особливості, потреби і навіть примхи.
Є тут стандартні сорти (розмір розеточки яких від 20-40 см), «міні» (до 10 см) та «напівміні» (10-15 см), «трейлери» (мають декілька точок росту). Також для різноманітності є в колекції декілька стрептокарпусів, епісцій, глоксиній та колумней – це все сімейство геснерієвих, тобто родичі фіалок.
Колекцію постійно поповнює новими сортами, які замовляє в таких же залюблених у свою справу колекціонерів. Деякі екземпляри, які чимось не сподобались, виводить із колекції. Принагідно кожен рік з’являються цікаві новинки, тобто нововиведені сорти, які теж старається придбати безпосередньо у самих селекціонерів. Також має малесеньку колекцію листових бегоній – перед красою їх листячка встояти неможливо.
Фіалочки поселились в оселі квітникарки спочатку дещо невпевнено – скраєчку на підвіконні. Але згодом зрозуміли, що їм тут раді, і «відвоювали» кімнату та ще декілька підвіконь, взяли господарку, за її зізнанням, у «добровільне рабство». Бо щоб виплекати таку неймовірну красу, потрібно дуже багато праці, турботи, терпіння і уваги.
– Але натомість я отримую насолоду від краси, це моя віддушина, моя сила, мій позитив. Вони як маленький вогник, що гріє душу і серце, поліпшує настрій, заставляючи випромінювати радість і добро, – ділиться враженнями пані Леся. – З ними я можу розмовляти годинами – у квітів своя мова, вони хоч і мовчать, але багато про що можуть сказати. Чи є у мене найулюбленіші сорти? Заходьте в мою фіалкову кімнату, і ви зрозумієте, що кожен сорт має свою особливість, свою красу, свій стиль. Ось, приміром, сорт української селекціонерки з Одеси Наталії Козак НК-Дюк де Рішельє та закріплений спорт від цього сорту НК-Граф Воронцов. Ці красені мають неймовірно привабливі строкатолисті розетки з кучерявим листям, якими можна милуватись і без квітів, а неймовірні рюші пелюсток додають особливого шарму. Оригінальні ЛЕ- Ландиші (селекціонер із Вінниці Олена Лебецька). Цей сорт має дуже вдалу назву: видовжені листочки – лонгіфолія, і ніжні білі квіточки-дзвіночки, дуже схожі на весняну конвалію.
А чарівна НЛ-Лариса… Ця красуня нікого не залишить байдужим – чарівна строкатолиста розеточка і ніжно-рожеві квіточки, як трояндочки, мовби іграшкові. Ще цікаві сорти із герл-листячком, як от ЛФ-Лілія, ЛФ-Клевер.
Є в колекції й «зеленушки» – це сорти, які мають квіти з зеленим відтінком або забарвленням. Вони можуть безперестанку квітнути довго-довго, навіть рік і більше. Наприклад АВ-Кишмиш, ЛЕ-Мідний Вершник, ЕК-Розплітало Літо Коси, ЛЕ-Мастер Йода, Irish Flirt…
А ось поличка з мінісортами, до них ставлення особливе і трепетне. Це маленькі трудівнички, які завжди з шапочкою квітів, а сама розеточка може поміститись на долоні.
Особлива «каста» фіалок – це «трейлери», тобто фіалочки, які мають декілька точок росту. Є кущові з цікавим герл-листям і квіточками, дуже схожими на лісову фіалочку (Biscayne Trail), чи ампельні, як от Rob’s Vanilla Trail, у якої ніжно-рожеві квіточки звисають гронами разом із розеточкою, котра може сягати до 30 см. А химери – це красуні, які мають особливе забарвлення, смужечки на квітах або листячку. Своє забарвлення та всі сортові особливості вони передають тільки пасинком, вирощеним на квітконосі, або так званим методом зносу голови.
– Чи можна вивести вдома самотужки новий сорт?
– Звісно, можна. Запиливши один сорт іншим, виростити коробочку з насінням, потім з нього виростити сіянці, вибрати ті, які сподобались, і розмножити їх. Але це дуже копітка і тривала робота, яка потребує багато часу (на виведення сорту ідуть роки), терпіння та затрат. Цим займаються селекціонери, які виводять нові сорти, відповідно дають їм назву, яку не можна змінювати чи перекладати на іншу мову (на це має право лише сам селекціонер). Кожен сорт має приставку, яку придумують самі селекціонери. Зазвичай це ініціали, але не завжди. От, наприклад, наші відомі вітчизняні селекціонери: НК (Наталя Козак), Dn (Дмитро Денисенко), Gr (Юлія Гриценко), RUD (Евгеній Рудницький). Майже вся моя колекція вирощується на гнотовому поливі, і це певною мірою спасіння, бо поливати вручну таку кількість рослин дуже складно. Розміщується колекція на стелажах при штучному освітленні, деякі вирощую на підвіконні.
У фіалочок дуже велика жага до життя і здатність до виживання. Саме це вони продемонстрували, коли почалась війна, і колекціонери змушені були виїжджати з рідних домівок через обстріли. Дехто зумів перевезти колекцію чи хоча б частину, у декого колекції загинули. Але у багатьох фіалочки вижили в дуже складних умовах (без світла і тепла), мобілізуючи свій життєвий потенціал.
Хоча, звісно, коли все добре, вони можуть показувати свій норовливий характер. Деякі сорти мають певні особливості у вирощуванні – одні «тугодуми», інші жваво тягнуть «рученята», вдячно реагуючи на підживлення…
Особливих секретів у вирощуванні сенполій, на думку пані Лесі, немає. Головне – правильна агротехніка, турбота, любов, терпіння – і фіалочки будуть тішити вас неповторними квітами. Краще за все використовувати для вирощування професійний торф та відповідні добрива. Фіалочки не люблять прямих сонячних променів, тому краще вирощувати їх на північних та західних підвіконнях (влітку за необхідності притіняти), не переливати та не засушувати, періодично підживлювати. І така турбота не залишиться непоміченою – ці диво-квіти віддячать вам щедро рясним та барвистим цвітінням, домашнім затишком та неземною красою…
Михайло КОРЧИНСЬКИЙ
с. Митки Барської
територіальної громади
