У Рибчинцях презентували книгу про патріота, народного депутата України Олександра Марченка
У селі Рибчинці Хмільницького району відбулася презентація першого дослідження про офіцера, ветерана російсько-української війни з 2014 року Олександра Олександровича Марченка. Cвіт побачило нове видання героїчної серії з образним заголовком «Його позивний – «Каменяр». Основу книги, підготовленої когортою журналістів, краєзнавців області й соратників Героя, склали науково-краєзнавчі статті, спогади, літературні твори та світлини.
Олександр Марченко народився 14 січня 1965 року в селі Рибчинці на Вінниччині. Після успішного завершення навчання у Київському будівельному технікумі був направлений на роботу в Білу Церкву, де і мешкав з родиною. Активний учасник Революції Гідності, із 2014 року мужньо захищав схід України – був бійцем 72 бригади, отримав важке поранення. Після реабілітації займався волонтерською діяльністю, а з початком повномасштабної російської агресії став у перші ряди захисників. Загинув Олександр Марченко 6 березня 2022 року в одній із запеклих битв оборони Києва – битві за Мощун, прикриваючи відступ своїх побратимів.
…На малу батьківщину Героя приїхала його рідня: мама Єва Іванівна, дружина Олена Миколаївна із доньками Світланою і Людмилою, сестра Галина із сином Андрієм, разом з яким Олександр Марченко тримав свій останній бій, а також прибули причетні до появи книги люди.
Захід розпочав голова Уланівської територіальної громади Олександр Гоцуляк, зауваживши, що у цій проклятій війні гинуть кращі, адже йдуть тільки попереду. Він запевнив присутніх, що розпочаті Олександром Марченком справи у його рідних Рибчинцях будуть збережені та продовжені громадою села. Своїми спогадами про будівничого України, Захисника-світоча поділився учитель, відомий історик-краєзнавець Микола Дорош, який і згуртував однодумців щодо написання книги. Слова свої учитель промовляв з великою пошаною, зазначивши, зокрема, допитливість Саші, бо той глибоко знав історію, цікавився забороненими тоді темами Голодомору і репресій, збирав і записував фольклорно-етнографічні спогади односельців, захоплювався краєзнавчими знахідками, був водночас безстрашним, мав величезне милосердя.
Про важливість остаточної перемоги над окупантом і особистий жертовний внесок у цю справу представника нової державницької української еліти, Янгола свободи Олександра Марченка говорив Василь Паламарчук, голова правління обласної організації Національної спілки журналістів України. Він зазначив, що життя і подвиг Героя є виконанням місії істинного патріота, який не сховався за депутатський мандат, а став у лавах перших, взявши на себе всю лють російської орди.
Вшанував світлу пам’ять свого колеги депутат обласної ради, директор Іллінецького аграрного фахового коледжу Василь Пиндус. Згадуючи свого соратника, відзначив його стійкість, людяність, величезний внесок як депутата Верховної Ради у важкий період реформування освіти й вагому підтримку навчальних закладів середньої ланки. Завдяки зусиллям Олександра Марченка, який очолив Асоціацію технікумів і коледжів, ці заклади освіти отримали можливість надалі діяти та розвиватися у законодавчому полі на новому рівні.
У своєму слові голова редакційної колегії книги, голова правління обласної організації Національної спілки краєзнавців України Сергій Гальчак відзначив щедрість і щирість благодійника Олександра Марченка, який миттєво відгукувався на потреби наукового історико-краєзнавчого книговидання, підкресливши, що саме за його меценатства видано багато краєзнавчих матеріалів. З палким поетичним і прозовим словом звернулася до присутніх письменниця Анжела Веремій: «Нас життя випробовує. Це була красива жертовна людина із вогнем каменяра у серці, яка зуміла перемогти зло…». Із світлими спогадами про земляка звернувся до присутніх колишній голова Уланівської сільської ради Сергій Голубенко.
На шкільній площі біля величного пам’ятника Тарасу Шевченку, офірувачем якого ще в 2017 році виступив Олександр Марченко, а його ідею втілив скульптор Віктор Стукан, українським православним духовенством була здійснена панахида за Тараса й Олександра, як Героїв-побратимів у боротьбі за волю України. До підніжжя пам’ятника лягли живі квіти вдячності.
Галина БУХТА
